— Як давно з'явилося повітроплавання і, зокрема, в нашій країні?

У 1783 році французькі винахідники брати Жозеф Мішель та Жак-Етьєн Монгольф'є побудували першу повітряну кулю. Перший політ був без людей. А через кілька місяців у небо Парижа злетіла куля, на борту якої перебували люди. На честь винахідників цей повітряний апарат назвали монгольф'єром.

Для України відлік часу починається з 1989 року — коли гості з України вперше побачили повітряні кулі на шоу у Вільнюсі. Саме в Литві й навчалися хлопці, що стали потім першими українськими пілотами.

— Яким чином Кам'янець став одним із центрів повітроплавання України?

Кам'янець — насправді одне з небагатьох місць України, де можливі польоти саме над містом. На етапі становлення повітроплавання, як явища, видовищність була першочерговим критерієм. Від цього в подальшому відштовхувалися і повітроплавний спорт, і пасажирські польоти, і все інше. В 1999 році Кам'янець-Подільський відвідали три аеростати. Ця подія й стала початком в історії «повітроплавної столиці» України.

— Як приходять в "балуністи" і чому? Чи кожен може стати повітроплавцем?

Повітроплавцями стають різні люди через різні обставини. Відшукати якийсь спільний корінчик взмозі хіба що дуже досвідчений психоаналітик. Але що йому робити серед балуністів? Перше-ліпше порівняння: майже всі вміють їздити на велосипеді, але спортсменами-велосипедистами стають одиниці. Повітроплавання — це одне з «побутових» втілень властивого людині бажання літати, яке знаходиться на шкалі схожих бажань рівно посередині між винищувачем і стрибком з балкону (може, саме тому висота коша дорівнює висоті балконної огорожі).

— Чим особисто для нас є повітроплавання?

По-перше, це — спорт. Подорожі світом у складі команди показують, що у цьому спорті все, як і в будь-якому іншому, починаєш на ентузіазмі, а досягаєш успіхів лише за умов професіоналізму. По-друге, естетична складова — півтори сотні куль у небі порівняти з чимось у звиклих термінах майже неможливо. Як і прохід крізь хмару, коли все вогке й холодне, доки раптом не «вистрибуєш» під сонце. Землі не видно, хмари під кошем перетворюються на ковдру — і ти залишаєшся наодинці з небом. Третє — емоції. Коли взимку над Альпами на висоті двох з половиною кілометрів з'являється (невідомо звідки) вертикальний струмінь повітря, що тягне кулю догори із швидкістю шість метрів за секунду, а одночасно заклинює газовий шланг на останньому балоні пропану... Такого на землі не відчуєш. І на останок, мабуть, можливість почуватися громадянином Планети.

— Абсолютно всі, хто дивиться на кулі з землі, хочуть хоч раз злетіти в небо. Це реально? І скільки таке задоволення коштує?

Особисте враження від першого чи десятого польоту, то це, як у сексі: буває ліпше, буває гірше, але завжди із задоволенням...

З літа 2006 року центр повітроплавання «Триглав» проводить регулярні оглядові рейси в районі міста Кам'янець-Подільський. З нами можна зв'язатися за адресами, наведеними в «Персоналіях».

— Повітряна куля — задоволення не з дешевих. Наскільки це дорого?

Від 8 000 доларів за комплект, що був у вжитку (і може ще трішки політати) — до 60-90 000 доларів за нову кулю виробництва Великої Британії. А якщо це спецформа (аеростат у вигляді тортика, слоненятка і таке інше) — домальовуємо ще один нулик. Оболонка (власне сама куля) має обмежений ресурс, після 500 відпрацьованих годин тканина деградує. Слід врахувати і вартість зрідженого газу, і витрати на автомобіль супроводу. Тому вартість годинного польоту теплового аеростата починається десь із 300 доларів США.

© Ігор Лобашов, 2004 . Photo: Ю. Боєв, І. Комісаренко